Ольга Михайлівна Сорочинська - учителька української мови та літератури
Поезія " Думки серця"
Мої прохання, Тарасе дорогий,
Вимолюю своїми я устами,
Але в душі моїй ти запалив
Поете наш, ти так тихенько не сиди,
Піди до Бога на розмову,
Усе Йому, ти чуєш, розкажи,
Що нас лякають тут війною!
Тарасе, ти до Бога так скажи:
Народ твій, Господи, бідує,
Москаль кайдани розпустив,
Всю землю нищить і плюндрує!"
Тарас почув, пішов він на розмову...
Та Господь голову додолу похилив
Журився довго,думав,
Але "вдавав", що ніби і не чує.
Поет не йшов - затримав подих.
Тарас у розпачі на відповідь чекав.
Чого ти Боже не говориш?
Всевишній встав і так сказав:
" Усюди кров, страшна година,
Весь люд із розуму зійшов...
Невже така пуста людина,
Не знає те, що я на суд прийшов?
Чому ви втратили надію?
Чому в очах безодня й пустота?
Усі кругом радіють,
Для них нема війни,для них це гра!"
Послухав наш Шевченко слово Боже,
Подякував і зрозумів,
Що нам ніхто не допоможе,
Бо люд наш зовсім отупів.
Народе, я побував у Бога.
Він вислухав і так сказав:
"Допоки між людьми буде незгода,
Війна триватиме, її ніхто не відміняв".
Брати, мої ви українці,
Боріться доки сили є!
Нехай між вами запанує,
Все те, що Бог нам для душі дає!
Немає коментарів:
Дописати коментар