Учасниця конкурсу - вчителька історії РОМАНЕЦЬ ЛЕСЯ ВОЛОДИМИРІВНА
Есе на тему: "Поетеса – борець"
Не журись, коли недоля в край чужий тебе закине!
Ці слова належать Лесі Українці, чиє ім’я золотими літерами викарбуване на скрижалях нашої літератури та історії.
Вона була обдарована Всевишнім великим поетичним талантом, який віддала Україні, своєму народові.
Найвірнішою і найглибшою любов’ю була її рідна земля, Батьківщина і той куточок, де вона народилася, де пройшло її дитинство.
Змучена тяжкою недугою, дівчина змушена була подорожувати, як перелітні птахи перед зимою. Але де б вона не була, завжди думками линула до рідного краю. Так і тепер багато українців емігрували в різні куточки світу. Там вони з нетерпінням чекають омріяної перемоги, щоб повернутись до своїх гніздечок, бодай і зруйнованих.
Творіння Лесі Українки пройняті філософськими роздумами про людину очікуваного майбуття, сповнені незборимої сили заперечення зла і ствердження добра.
Написані понад 150 років тому, вони актуальні і зараз, у наші дні.
Вона черпала свої сили, припадаючи до джерел народного життя, народного героїзму.
Тому її ровесники стали героями поезій. Вони втілювали в собі те краще, що відзначало передових людей того часу, робило їх ідеалом.
Вони, як і сама Леся, - люди великих громадянських почуттів, високого обов’язку перед людьми.
Вставай, хто живий, в кого думка повстала!
Година для праці настала!
Це заклик і до сучасної молоді, до всіх людей, яким дорога незалежність, не байдужа доля країни.
У творах поетеси «ніч, пуща, чорна хмара» є символом тодішнього самодержавства. А зараз вони можуть символізувати сьогоднішнього ворога, який прагне поневолити українців.
А символами боротьби всіх чесних людей, що стають на двобій заради щастя народного є образи «огню, блискавиці, іскри Прометея»
А як пророче про сучасність звучать рядки:
Палають страшні незагоєні рани
На лоні у тебе, моя Україно!
Ми відчуваємо великий біль митця за долю поневоленого краю.
Колись і тепер вона будила і будить байдужих, піднімала і піднімає передчасно втомлених:
Бо в них і розум і думки сповиті,
А в нас вогонь Титана ще не згас.
Ми розуміємо, що війна, розпочата ворогами, виснажлива, затяжна… Але наш народ нездоланний, як невмируще слово Лесі Українки.
Снаги й завзяття надавала поетесі мрія, яка вела її через нетрі й дикі терни, бо вона жінка-борець, жінка, яка «має в серці те, що не вмирає». Тому її дух завжди присутній серед нас.
Так і нашим жінкам-матерям, дружинам, коханим- мрія у перемогу надає сили вистояти перед незгодами життя, втратами рідних.
Героїзм, стійкість і мужність Лесиних героїв надихають наших бійців на нечувані подвиги. Бо що смерть, коли в небезпеці рідна земля!
Немає коментарів:
Дописати коментар