Візитка

Наша школа -це частина суспільства, тут народжується завтрашній день країни, формується її майбутнє, виховується свідомий громадянин України!

Девіз школи:"Розум не має ціни, а виховання - меж"

Реквізити:

Адреса: 81064

Львівська обл., Яворівський р-н,

с.Підлуби, вул. Шкільна, 27

Телефон: 69-240 

E-mail: berdukhiv_school@ukr.net

"Історія - свідок часу, учителька життя"

Село... село. Краса моя і сила

Мій вічний, незів'ялий первоцвіт

Спасибі, що для мене ти відкрило 
               Закон тяжіння рідної землі

Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій і мальовничій землі, в краю зелених лісів, голубих озер - на славній Яворівщині. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінь нашого роду, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчувається поклик рідної землі.

Село   Бердихів (Підлуби) - центр   сільської   ради,   знаходиться   за   16   км   на південний  схід       від районного  центру - міста Яворів.   На місцевості, де виникло село, поселилися землеробські племена ще в часи бронзового віку. Про це свідчать знахідки в урочищі Острівець. Це були кремшні сокирки, ножі, наконечники стріл і інші знаряддя праці цієї доби.

Точної дати заснування села немає. В архівних документах зазначено, що в 1048 році власником Бердихова був міщанин з Любліна -Тряситополя. За прикладом шляхти він процесувався з іншими претендентами на це село, рибний став у ньому. Суперники навіть організували наїзд на село, забрали худобу та врешті погодилися.

В 1648 році, в часи походу гетьмана Богдана Хмельницького на Львів, бердихівські селяни повстали проти польської шляхти, яка після відходу козацького війська спалила село й жорстоко розправилася з селянами.

В 1772 році, внаслідок трьох поділів Польщі, західні землі попали під владу Австрії. Проте після першої світової війни наше село знову повертається до Польщі. Землі, пасовища в той час належали польській пані Росоцькій. Селяни володіли маленькими ділянками, багать було безземельних. В 1939 році в село прийшли перші "совєти", а з 1941 по 1944 роки-німці.

Отже, як бачимо, наше село має глибоку багатостраждальну історію. Протягом багатьох століть наша земля була під владою чужинців. І де тільки не проливались сльози наших односельчан: і на Колимі, і в Сибіру, і на Соловках. А за яку провину? За те, що хотіли почувати себе хазяїнами на своїй землі.

У кожного села є свій народний промисел, звичай, який виділяє його з-поміж інших. Наші предки любили прикрашати своє житло: розписувати чисто вибілені стіни і печі, малювали ікони, вишивали рушники, сорочки.

Провідні майстри - вишивальниці нашого села працювали в організованій бригаді вишивальниць Львівської фабрики художніх виробів імені Лесі Українки. Їхні роботи здобули визнання і високу оцінку не тільки у нас, але й за кордоном.

Краща вишивальниця нашого села Бачинська Ганна. Її вишивки-як живі. Узори в неї - задивишся. Золота майстриня.

У школі працює гурток "Вишиванка". Це продовження традицій матерів і бабусь. Роботи учасниць гуртка побували на районних і обласних конкурсах. З кожного конкурсу члени гуртка привозять призи і грамоти, а ще щирі слова подяки, за те, що не забувають народних традицій.

Так, справді, село-наш дім, часточка нашого серця. Наше коріння і доля, наша кревність і материнська пісня.